ПОРЯДОК ОРГАНИЗАЦИИ ТРАНСФУЗИОЛОГИЧЕСКОЙ СЛУЖБЫ В ЗАВЕДЕНИИ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАИНЫ

В лікарнях трансфузіологічна служба забезпечує:

1. Адекватне постачання компонентів крові – у тому числі еритроцитарних компонентів, плазми, тромбоцитарних концентратів, необхідних для гемостатичної терапії та корекції гіповолемічних станів.
2. Контроль якості та безпеки гемотрансфузій – проведення лабораторного тестування і проб на сумісність для мінімізації ризику посттрансфузійних реакцій.
3. Розвиток новітніх технологій – впровадження методів аутотрансфузії, використання кріоконсервованих компонентів та сучасних методів хірургії крові, таких як плазмаферез.
4. Оптимізацію логістики – забезпечення безперебійного доступу до компонентів крові та підтримання належних умов транспортування та зберігання.

На сьогодні згідно закону України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» із змінами, внесеними згідно із Законом № 1962-IX від 15.12.2021  в складі лікарні, що надає послуги з гемотрансфузії, має бути три підрозділи: лікарняний банк крові, лабораторія трансфузійної імунології та лікарняний трансфузіологічний комітет.

Першим кроком робиться наказ про створення цих підрозділів (Додаток 1).

Другим кроком, черговим наказом (Додаток 2), затверджуються положення про лікарняний банк крові, лабораторію трансфузійної імунології та лікарняний трансфузіологічний комітет.

Типові положення можна взяти з наказу МОЗ N595 від 07.04.2025.

Треба звернути увагу, що ці положення примірні і ви маєте адаптувати їх під свої потреби.

Наприклад, для банку крові, може бути додана можливість проведення процедур еферентної терапії, лабораторія трансфузійної імунології може бути створена на базі клінічної лабораторії лікарні, а не як окремий підрозділ, а склад трансфузіологічного комітету може бути змінений.

Наступним наказом (Додаток 3) має бути затверджений склад трансфузіологічного комітету.

Подальша діяльність ведеться по організації роботи цих трьох напрямків:

1. В лабораторії трансфузіологічної імунології призначається відповідальна особа, яка має виконувати дослідження(визначення групи АВ0, резусу та Kell, проведення проб на сумісність і т.д.) за вже діючими там СОПами. Це мінімальний обсяг роботи цього підрозділу.
2. Трансфузіологічний комітет має збиратися для вирішення прописаних в положенні питань а також для розслідування несприятливих реакцій. Для цього має бути написано окремий СОП (Додаток 4)
3. Функціонування лікарняного банку крові відбувається також відповідно до затвердженого положення. Штат лікарняного банку крові має відповідати не тільки поставленим завданням а й реальним обсягам компонентів крові які щоденно видаються в лікувальні підрозділи закладу охорони здоров'я що надає послуги з гемотрансфузій. В невеликих лікарнях, як правило, достатньо одного лікаря трансфузіолога і однієї медичної сестри замість якої при дефіциті кадрів можна прийняти на роботу молодшу медичну сестру на посаду "експедитор банку крові". В закладах охорони здоров'я з щорічним використання більше 1000 доз крові і її компонентів доцільно вводити додаткову ставку сестри медичної на кожні 1000 доз. На кожну штатну одиницю (завідуючий банком крові, лікар- трансфузіолог, сестра медична, експедитор, санітарка) має бути розроблені посадові інструкції  згідно тих обов’язків які на них покладені в даному банку крові в залежності від розміру штату. Більш-менш стандартизованою можна вважати посадову інструкцію лікаря трансфузіолога (Додаток 5), яку можна взяти за основу також завідуючого банком крові.

Оснащення банку кровівідбувається згідно примірного табелю оснащення, затвердженого наказом МОЗ України від 05.03.2025 № 395 "Про затвердження Примірного табелю матеріально-технічного оснащення лікарняного банку крові закладу охорони здоров’я, що надає послуги з трансфузії крові та/або компонентів крові"

Першочерговим питанням є організація роботи лікарняного банку крові відповідно до наказів МОЗ №164 від 05.07.1999 "Про затвердження інструкцій, регламентуючих діяльність закладів служби крові України" та №2225 від 09.12.2022 "Про затвердження деяких нормативно-правових актів з питань розслідування серйозних несприятливих випадків та реакцій, пов’язаних із заготівлею, тестуванням, переробкою, зберіганням, розподілом та реалізацією донорської крові та компонентів крові, а також під час або після трансфузії", які прямо вимагають наявність СОПів. 

Для цього першим кроком необхідно затвердити СОП "Документація лікарняного банку крові" (Додаток 6).

В цьому СОПі мають бути чотири основні розділи:

1. Регламентуюча документація, де прописані інші СОПи, що прямо вимагаються вищезазначеними наказами. В подальшому, згідно вимог управління якістю, на кожен процес банку крові має бути окремий СОП. 
2. Облікова документація, що включає в себе всі журнали обліку в т.ч.  руху компонентів крові.
3. Звітна документація, що включає в себе внутрішні і зовнішні звіти
4. Клінічна документація, яка складається з документів які передбачають дії в разі виявлення несприятливих реакцій або ускладнень та всю документацію для проведення процедур хірургії крові, таких як плазмаферез.

Наступним кроком є створення зазначених в регламентуючій документації СОПів, після чого їх треба затвердити наказом по лікарні (Додаток7).

Далі створюються журнали приходу і видачі компонентів крові згідно вимог до обліковій документації вищеозначеного СОП, які оформлюються в довільній формі. Основна їх задача це збір інформації для подання бухгалтерської та іншої звітності, відстежуваність при виявленні несприятливих реакцій та випадків і архівація даних. Треба зазначити що поняття несприятливих реакцій стосується ускладнень в закладі охорони здоров'я, а поняття несприятливих випадків стосується діяльності суб'єктів системи крові. Наприклад, коли якась видана доза компоненту крові не підлягає переливанню і має бути вилучена.

Відповідно, записи в журналах мають чітко зазначати коли яка доза отримана та чи була перелита, кому і в якому відділенні.

Форма та вимоги до цих журналів прописуються в СОП "Документація лікарняного банку крові"( Додаток 6).

Бухгалтерські звіти формуються і подаються згідно вимог конкретного закладу охорони здоров'я.

Одним із найважливіших документів є журнал реєстрації температури в холодильниках і морозильниках. Для того щоб його належно вести треба зробити валідацію цього процесу, тобто експериментально з’ясувати через який час після відключення холодильнику температури в ньому підвищяться вище критичних. Саме цей час і є тим проміжком, через який треба знімати показники. Він достатньо варіабельний і залежить не тільки від типу холодильників, а й від наявності акумуляторів холоду і обсягів компоненту крові що зберігається. Для того щоб спростити цей процес можна використовувати логери температури, що не тільки автоматизує зняття показників, а й виключає людський фактор при цьому.

Особливим напрямом функціонування лікарняного банку крові є співпраця з лікувальними відділеннями. Ця взаємодія відбувається згідно положення про банк крові та включає в себе регламентацію діяльності повязаної з гемотрансфузіями шляхом розробки відповідних СОПів щодо передтрансфузійних проб (додатки 8,9,10), СОПів визначення групи крові у пацієнта і в зразку компонента крові (ці СОПи створюються відповідно до інструкції на реактиви, завдяки яким вони виконуються) і техніки виконання трансфузій (інформація для цього СОП береться з наказу МОЗ N 164 від 05.07.1999, або можна завантажити готові з сайта transfusiology.com.ua).

Важливим напрямом діяльності Банку Крові стане контроль за належністю виконання процедур і ведення документації у лікувальних відділеннях. Для цього співробітниками лікарняного банку крові періодично робиться експертна оцінка історій хвороби пацієнтів, яким було здійснено гемотрансфузії.

Також суттєвим обсягом роботи є консультації щодо переливання крові і її компонентів. Це вимагає при створенні банку крові налагодження відносин  зі всіма завідуючими відділень де здійснюються гемотрансфузії.

Таким чином, лікарняний банк крові, лабораторія трансфузійної імунології та лікарняний трансфузіологічний комітет є невід’ємними складовими сучасної лікарні. Їх діяльність базується на принципах технологічної інновації, стандартизованої безпеки, міждисциплінарного підходу та належної логістики і забезпечує ефективність трансфузійної терапії, сприяючи оптимізації медичних процесів в умовах різних клінічних сценаріїв.