ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЛИВАННЯ ЕРИТРОЦИТОВМІСНИХ КОМПОНЕНТІВ В ПЕДІАТРІЇ

Тактика переливання еритроцитовмісних компонентів крові в педіатрії принципово не відрізняється від такої в дорослих пацієнтів, крім періоду новорожденості. Немовлята у віці до 4 місяців (далі — немовлята) відрізняються наступними особливостями:

• високою чутливістю до гіповолемії, підвищеним ризиком розвитку тихорецької аноксії й гіпотермії;
• особливими фізіологічними параметрами формули крові (ОЦК = 85 мол/кг; гематокрит — 45-60 %; кількість еритроцитів — 4,0-5,6 х 10-12/л);
• наявністю фетального гемоглобіну (60-80 %), що спричиняє високу спорідненість до кисню й зменшення його відачі в тканинах;
• низьким рівнем плазмових факторів згортання II, VII, X;
• имуносупресією (що характерно для дітей раннього віку);

Критеріями для призначення переливання еритроцитовмісних компонентів крові в період новорожденості є:

• необхідність підтримки гематокриту вище 40 % при оперативному лікуванні дітей з важкою серцево-легеневою патологією;
• при помірковано вираженій серцево-легеневій патології рівень гематокриту повинен бути вище 30 %;
• при проведенні невеликих планових операцій у немовлят гематокрит повинен підтримуватися на рівні не менш 25 %.

Для дітей старше чотирьох місяців:

• трансфузії еритроцитовмісних компонентів крові показані при наявності передопераційної анемії (рівень гемоглобіну менше 130 г/л) та інтраопераційній крововтраті більше 15 % ОЦК, при післяопераційному рівні гемоглобіну нижче 80 г/л і клінічно виражених ознаках анемічного синдрому;
• при гострій крововтраті, не корригируемой переливаннями сольових розчинів або колоїдів, тобто при триваючих проявах гіповолемічного синдрому;
• хворим з рівнем гемоглобіну менш 130 г/л при наявності супутніх важких захворювань легенів, що вимагають штучної вентиляції;
• при хронічній анемії, обумовленої яким-небудь основним захворюванням, переливання показано при рівні гемоглобіну менш 80 г/л, не корригируемом патогенетичною медикаментозною терапією або при рівні гемоглобіну менш 100 г/л і клінічних проявах анемії.

Всі трансфузії немовлям розглядаються як масивні, з огляду на їхню високу чутливість до гіпотермії, різким коливанням кислотно-основного стану й іонного складу крові. Тому трансфузії немовлям повинні проводитися під строгим контролем як обсягу перелитих эритроцитсодержащих трансфузионных середовищ, так і обсягу взятої на аналізи крові.

Швидкість переливання ЭМ становить 2-5 мол/кг маси тіла в годину під обов’язковим контролем показників гемодинамики й подиху.

Попереднє зігрівання еритроцитовмісних середовищ необхідно при швидких трансфузіях (0,5 мол/кг маси тіла у хвилину). При переливанні холодної еритроцитної маси або відмитих еритроцитів, як і при її перегріванні, можуть виникнути ускладнення.

При наявності гострої кровотечі з дефіцитом ОЦК більше 15 % трансфузії еритроцитовмісних компонентів крові передує корекція гиповолемии переливанням 5 %-го розчину альбуміну в дозі 20 мол/кг маси тіла.

Нерідким післятрансфузийнім ускладненням у немовлят, особливо недонесених дітей, є цитратная інтоксикація з підвищенням концентрації карбонатів у плазмі.

При підборі донора компонентів крові варто пам’ятати, що мати є небажаним донором плазми для немовляти, оскільки плазма матері може містити аллоиммунные антитіла проти еритроцитів немовляти, а батько є небажаним донором еритроцитів, проти антигенів яких у крові немовляти можуть бути антитіла, що проникнули із кровотока матері через плаценту.

Недонесеним немовлятам або плоду при внутрішньоутробній трансфузії бажано переливати тільки цитомегаловирус — негативну, звільнену від лейкоцитів, радиационно-облученную ЭМ або ЭВ.

Перед переливанням эритроцитовмісних компонентів крові, також як і КТ, немовлям необхідно:

1. Визначити групу крові по системі АВО. Аво-тестирование проводиться тільки з еритроцитами реципієнта, з використанням анти-а й з реагентів, оскільки природні аглютиніни в ранньому віці звичайно не виявляються. Якщо є труднощі у визначенні групи крові в системі АВО в реципієнта, то варто переливати еритроцити ПРО(I), сумісні із сироваткою немовляти й матері. При відсутності матері переливають еритроцити ПРО(I), сумісні із сироваткою дитини.
2. Визначити резус-приналежність крові немовляти; при гемолитической хвороби, викликаної анти-D антитілами, переливають тільки резус-негативну кров; якщо патогенні антитіла не є анти-D антитілами, немовляті можна переливати резус-позитивну кров;<li»>пошук імунних антитіл і проба на індивідуальну сумісність проводяться як із сироваткою немовляти, так і його матері; якщо неможливо одержати кров немовляти для проведення аналізу (особливо в недонесених дітей, оскільки проба, необхідна для аналізу, становить 1-2 % ОЦК), тестування проводять із сироваткою матері.
3. Для внутрішньоутробного переливання використають тільки ЭМ, ЭВ або цільну консервовану донорську кров 0(I), сумісну із сироваткою матері.

Тактика переливання еритроцитовмісних компонентів крові в педіатрії принципово не відрізняється від такої в дорослих пацієнтів, крім періоду новорожденості. Немовлята у віці до 4 місяців (далі — немовлята) відрізняються наступними особливостями:

• високою чутливістю до гіповолемії, підвищеним ризиком розвитку тихорецької аноксії й гіпотермії;
• особливими фізіологічними параметрами формули крові (ОЦК = 85 мол/кг; гематокрит — 45-60 %; кількість еритроцитів — 4,0-5,6 х 10-12/л);
• наявністю фетального гемоглобіну (60-80 %), що спричиняє високу спорідненість до кисню й зменшення його відачі в тканинах;
• низьким рівнем плазмових факторів згортання II, VII, X;
• имуносупресією (що характерно для дітей раннього віку);

Критеріями для призначення переливання еритроцитовмісних компонентів крові в період новорождености є:

• необхідність підтримки гематокриту вище 40 % при оперативному лікуванні дітей з важкою серцево-легеневою патологією;
• при помірковано вираженій серцево-легеневій патології рівень гематокриту повинен бути вище 30 %;
• при проведенні невеликих планових операцій у немовлят гематокрит повинен підтримуватися на рівні не менш 25 %.

Для дітей старше чотирьох місяців:

• трансфузії еритроцитовмісних компонентів крові показані при наявності передопераційної анемії (рівень гемоглобіну менше 130 г/л) та інтраопераційній крововтраті більше 15 % ОЦК, при післяопераційному рівні гемоглобіну нижче 80 г/л і клінічно виражених ознаках анемічного синдрому;
• при гострій крововтраті, не корригируемой переливаннями сольових розчинів або колоїдів, тобто при триваючих проявах гіповолемічного синдрому;
• хворим з рівнем гемоглобіну менш 130 г/л при наявності супутніх важких захворювань легенів, що вимагають штучної вентиляції;
• при хронічній анемії, обумовленої яким-небудь основним захворюванням, переливання показано при рівні гемоглобіну менш 80 г/л, не корригируемом патогенетичною медикаментозною терапією або при рівні гемоглобіну менш 100 г/л і клінічних проявах анемії.

Всі трансфузії немовлям розглядаються як масивні, з огляду на їхню високу чутливість до гіпотермії, різким коливанням кислотно-основного стану й іонного складу крові. Тому трансфузії немовлям повинні проводитися під строгим контролем як обсягу перелитих эритроцитсодержащих трансфузионных середовищ, так і обсягу взятої на аналізи крові.

Швидкість переливання ЭМ становить 2-5 мол/кг маси тіла в годину під обов’язковим контролем показників гемодинамики й подиху.

Попереднє зігрівання еритроцитовмісних середовищ необхідно при швидких трансфузіях (0,5 мол/кг маси тіла у хвилину). При переливанні холодної еритроцитної маси або відмитих еритроцитів, як і при її перегріванні, можуть виникнути ускладнення.

При наявності гострої кровотечі з дефіцитом ОЦК більше 15 % трансфузії еритроцитовмісних компонентів крові передує корекція гиповолемии переливанням 5 %-го розчину альбуміну в дозі 20 мол/кг маси тіла.

Нерідким післятрансфузийнім ускладненням у немовлят, особливо недонесених дітей, є цитратная інтоксикація з підвищенням концентрації карбонатів у плазмі.

При підборі донора компонентів крові варто пам’ятати, що мати є небажаним донором плазми для немовляти, оскільки плазма матері може містити аллоиммунные антитіла проти еритроцитів немовляти, а батько є небажаним донором еритроцитів, проти антигенів яких у крові немовляти можуть бути антитіла, що проникнули із кровотока матері через плаценту.

Недонесеним немовлятам або плоду при внутрішньоутробній трансфузії бажано переливати тільки цитомегаловирус — негативну, звільнену від лейкоцитів, радиационно-облученную ЭМ або ЭВ.

Перед переливанням эритроцитовмісних компонентів крові, також як і КТ, немовлям необхідно:

1. Визначити групу крові по системі АВО. Аво-тестирование проводиться тільки з еритроцитами реципієнта, з використанням анти-а й з реагентів, оскільки природні аглютиніни в ранньому віці звичайно не виявляються. Якщо є труднощі у визначенні групи крові в системі АВО в реципієнта, то варто переливати еритроцити ПРО(I), сумісні із сироваткою немовляти й матері. При відсутності матері переливають еритроцити ПРО(I), сумісні із сироваткою дитини.
2. Визначити резус-приналежність крові немовляти; при гемолитической хвороби, викликаної анти-D антитілами, переливають тільки резус-негативну кров; якщо патогенні антитіла не є анти-D антитілами, немовляті можна переливати резус-позитивну кров;пошук імунних антитіл і проба на індивідуальну сумісність проводяться як із сироваткою немовляти, так і його матері; якщо неможливо одержати кров немовляти для проведення аналізу (особливо в недонесених дітей, оскільки проба, необхідна для аналізу, становить 1-2 % ОЦК), тестування проводять із сироваткою матері.
3. Для внутрішньоутробного переливання використають тільки ЭМ, ЭВ або цільну консервовану донорську кров 0(I), сумісну із сироваткою матері.

Джерело:https://bloodservice.org.ua/likarnyanij-bank-krovi/osoblivosti-perelivannya-eritrotsitov.html