Укр
Рус
Належне використання еритроцитвмісних компонентів
...
31.07.2018 / 18:11ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЛИВАННЯ ЕРИТРОЦИТОВМІСНИХ КОМПОНЕНТІВ В ПЕДІАТРІЇ
Тактика переливання еритроцитовмісних компонентів крові в педіатрії принципово не відрізняється від такої в дорослих пацієнтів, крім періоду новорожденості. Немовлята у віці до 4 місяців (далі — немовлята) відрізняються наступними особливостями:
- високою чутливістю до гіповолемії, підвищеним ризиком розвитку тихорецької аноксії й гіпотермії;
- особливими фізіологічними параметрами формули крові (ОЦК = 85 мол/кг; гематокрит — 45-60 %; кількість еритроцитів — 4,0-5,6 х 10-12/л);
- наявністю фетального гемоглобіну (60-80 %), що спричиняє високу спорідненість до кисню й зменшення його відачі в тканинах;
- низьким рівнем плазмових факторів згортання II, VII, X;
- имуносупресією (що характерно для дітей раннього віку);
Критеріями для призначення переливання еритроцитовмісних компонентів крові в період новорожденості є:
- необхідність підтримки гематокриту вище 40 % при оперативному лікуванні дітей з важкою серцево-легеневою патологією;
- при помірковано вираженій серцево-легеневій патології рівень гематокриту повинен бути вище 30 %;
- при проведенні невеликих планових операцій у немовлят гематокрит повинен підтримуватися на рівні не менш 25 %.
Для дітей старше чотирьох місяців:
- трансфузії еритроцитовмісних компонентів крові показані при наявності передопераційної анемії (рівень гемоглобіну менше 130 г/л) та інтраопераційній крововтраті більше 15 % ОЦК, при післяопераційному рівні гемоглобіну нижче 80 г/л і клінічно виражених ознаках анемічного синдрому;
- при гострій крововтраті, не корригируемой переливаннями сольових розчинів або колоїдів, тобто при триваючих проявах гіповолемічного синдрому;
- хворим з рівнем гемоглобіну менш 130 г/л при наявності супутніх важких захворювань легенів, що вимагають штучної вентиляції;
- при хронічній анемії, обумовленої яким-небудь основним захворюванням, переливання показано при рівні гемоглобіну менш 80 г/л, не корригируемом патогенетичною медикаментозною терапією або при рівні гемоглобіну менш 100 г/л і клінічних проявах анемії.
Всі трансфузії немовлям розглядаються як масивні, з огляду на їхню високу чутливість до гіпотермії, різким коливанням кислотно-основного стану й іонного складу крові. Тому трансфузії немовлям повинні проводитися під строгим контролем як обсягу перелитих эритроцитсодержащих трансфузионных середовищ, так і обсягу взятої на аналізи крові.
Швидкість переливання ЭМ становить 2-5 мол/кг маси тіла в годину під обов’язковим контролем показників гемодинамики й подиху.
Попереднє зігрівання еритроцитовмісних середовищ необхідно при швидких трансфузіях (0,5 мол/кг маси тіла у хвилину). При переливанні холодної еритроцитної маси або відмитих еритроцитів, як і при її перегріванні, можуть виникнути ускладнення.
При наявності гострої кровотечі з дефіцитом ОЦК більше 15 % трансфузії еритроцитовмісних компонентів крові передує корекція гиповолемии переливанням 5 %-го розчину альбуміну в дозі 20 мол/кг маси тіла.
Нерідким післятрансфузийнім ускладненням у немовлят, особливо недонесених дітей, є цитратная інтоксикація з підвищенням концентрації карбонатів у плазмі.
При підборі донора компонентів крові варто пам’ятати, що мати є небажаним донором плазми для немовляти, оскільки плазма матері може містити аллоиммунные антитіла проти еритроцитів немовляти, а батько є небажаним донором еритроцитів, проти антигенів яких у крові немовляти можуть бути антитіла, що проникнули із кровотока матері через плаценту.
Недонесеним немовлятам або плоду при внутрішньоутробній трансфузії бажано переливати тільки цитомегаловирус — негативну, звільнену від лейкоцитів, радиационно-облученную ЭМ або ЭВ.
Перед переливанням эритроцитовмісних компонентів крові, також як і КТ, немовлям необхідно:
- Визначити групу крові по системі АВО. Аво-тестирование проводиться тільки з еритроцитами реципієнта, з використанням анти-а й з реагентів, оскільки природні аглютиніни в ранньому віці звичайно не виявляються. Якщо є труднощі у визначенні групи крові в системі АВО в реципієнта, то варто переливати еритроцити ПРО(I), сумісні із сироваткою немовляти й матері. При відсутності матері переливають еритроцити ПРО(I), сумісні із сироваткою дитини.
- Визначити резус-приналежність крові немовляти; при гемолитической хвороби, викликаної анти-D антитілами, переливають тільки резус-негативну кров; якщо патогенні антитіла не є анти-D антитілами, немовляті можна переливати резус-позитивну кров;<li»>пошук імунних антитіл і проба на індивідуальну сумісність проводяться як із сироваткою немовляти, так і його матері; якщо неможливо одержати кров немовляти для проведення аналізу (особливо в недонесених дітей, оскільки проба, необхідна для аналізу, становить 1-2 % ОЦК), тестування проводять із сироваткою матері.
- Для внутрішньоутробного переливання використають тільки ЭМ, ЭВ або цільну консервовану донорську кров 0(I), сумісну із сироваткою матері.
Тактика переливання еритроцитовмісних компонентів крові в педіатрії принципово не відрізняється від такої в дорослих пацієнтів, крім періоду новорожденості. Немовлята у віці до 4 місяців (далі — немовлята) відрізняються наступними особливостями:
- високою чутливістю до гіповолемії, підвищеним ризиком розвитку тихорецької аноксії й гіпотермії;
- особливими фізіологічними параметрами формули крові (ОЦК = 85 мол/кг; гематокрит — 45-60 %; кількість еритроцитів — 4,0-5,6 х 10-12/л);
- наявністю фетального гемоглобіну (60-80 %), що спричиняє високу спорідненість до кисню й зменшення його відачі в тканинах;
- низьким рівнем плазмових факторів згортання II, VII, X;
- имуносупресією (що характерно для дітей раннього віку);
Критеріями для призначення переливання еритроцитовмісних компонентів крові в період новорождености є:
- необхідність підтримки гематокриту вище 40 % при оперативному лікуванні дітей з важкою серцево-легеневою патологією;
- при помірковано вираженій серцево-легеневій патології рівень гематокриту повинен бути вище 30 %;
- при проведенні невеликих планових операцій у немовлят гематокрит повинен підтримуватися на рівні не менш 25 %.
Для дітей старше чотирьох місяців:
- трансфузії еритроцитовмісних компонентів крові показані при наявності передопераційної анемії (рівень гемоглобіну менше 130 г/л) та інтраопераційній крововтраті більше 15 % ОЦК, при післяопераційному рівні гемоглобіну нижче 80 г/л і клінічно виражених ознаках анемічного синдрому;
- при гострій крововтраті, не корригируемой переливаннями сольових розчинів або колоїдів, тобто при триваючих проявах гіповолемічного синдрому;
- хворим з рівнем гемоглобіну менш 130 г/л при наявності супутніх важких захворювань легенів, що вимагають штучної вентиляції;
- при хронічній анемії, обумовленої яким-небудь основним захворюванням, переливання показано при рівні гемоглобіну менш 80 г/л, не корригируемом патогенетичною медикаментозною терапією або при рівні гемоглобіну менш 100 г/л і клінічних проявах анемії.
Всі трансфузії немовлям розглядаються як масивні, з огляду на їхню високу чутливість до гіпотермії, різким коливанням кислотно-основного стану й іонного складу крові. Тому трансфузії немовлям повинні проводитися під строгим контролем як обсягу перелитих эритроцитсодержащих трансфузионных середовищ, так і обсягу взятої на аналізи крові.
Швидкість переливання ЭМ становить 2-5 мол/кг маси тіла в годину під обов’язковим контролем показників гемодинамики й подиху.
Попереднє зігрівання еритроцитовмісних середовищ необхідно при швидких трансфузіях (0,5 мол/кг маси тіла у хвилину). При переливанні холодної еритроцитної маси або відмитих еритроцитів, як і при її перегріванні, можуть виникнути ускладнення.
При наявності гострої кровотечі з дефіцитом ОЦК більше 15 % трансфузії еритроцитовмісних компонентів крові передує корекція гиповолемии переливанням 5 %-го розчину альбуміну в дозі 20 мол/кг маси тіла.
Нерідким післятрансфузийнім ускладненням у немовлят, особливо недонесених дітей, є цитратная інтоксикація з підвищенням концентрації карбонатів у плазмі.
При підборі донора компонентів крові варто пам’ятати, що мати є небажаним донором плазми для немовляти, оскільки плазма матері може містити аллоиммунные антитіла проти еритроцитів немовляти, а батько є небажаним донором еритроцитів, проти антигенів яких у крові немовляти можуть бути антитіла, що проникнули із кровотока матері через плаценту.
Недонесеним немовлятам або плоду при внутрішньоутробній трансфузії бажано переливати тільки цитомегаловирус — негативну, звільнену від лейкоцитів, радиационно-облученную ЭМ або ЭВ.
Перед переливанням эритроцитовмісних компонентів крові, також як і КТ, немовлям необхідно:
- Визначити групу крові по системі АВО. Аво-тестирование проводиться тільки з еритроцитами реципієнта, з використанням анти-а й з реагентів, оскільки природні аглютиніни в ранньому віці звичайно не виявляються. Якщо є труднощі у визначенні групи крові в системі АВО в реципієнта, то варто переливати еритроцити ПРО(I), сумісні із сироваткою немовляти й матері. При відсутності матері переливають еритроцити ПРО(I), сумісні із сироваткою дитини.
- Визначити резус-приналежність крові немовляти; при гемолитической хвороби, викликаної анти-D антитілами, переливають тільки резус-негативну кров; якщо патогенні антитіла не є анти-D антитілами, немовляті можна переливати резус-позитивну кров;пошук імунних антитіл і проба на індивідуальну сумісність проводяться як із сироваткою немовляти, так і його матері; якщо неможливо одержати кров немовляти для проведення аналізу (особливо в недонесених дітей, оскільки проба, необхідна для аналізу, становить 1-2 % ОЦК), тестування проводять із сироваткою матері.
- Для внутрішньоутробного переливання використають тільки ЭМ, ЭВ або цільну консервовану донорську кров 0(I), сумісну із сироваткою матері.
Джерело:https://bloodservice.org.ua/likarnyanij-bank-krovi/osoblivosti-perelivannya-eritrotsitov.html