Безпека крові та її наявність

Основні факти

• Щорічно у світі збирається близько 118,5 мільйонів донацій крові, 40% з яких припадає на країни з високим рівнем доходу, де проживає 16% населення світу.
• У країнах з низьким рівнем доходу до 54% ​​переливань крові проводиться дітям віком до 5 років, у той час як у країнах з високим рівнем доходу переливання крові найчастіше проводиться пацієнтам віком від 60 років – на їхню частку припадає до 75% усіх випадків переливання крові. .
• Число донацій на 1000 осіб становить 31,5 донації в країнах з високим рівнем доходу, 15,9 у країнах з рівнем доходу вище середнього, 6,8 у країнах з рівнем доходу нижче середнього та 5,0 у країнах з низьким рівнем доходу.
• З 2013 до 2018 р. показники безоплатної здачі крові добровільними донорами зросли на 7,8 мільйона донацій. Загалом у 79 країнах національні запаси крові більш ніж на 90% забезпечуються добровільними безоплатними донорами; однак у 56 країнах понад 50% національних запасів крові надають сімейні/замісні або платні донори.
• Лише 55 з 171 надає дані країни виробляють одержувані з плазми лікарські засоби (ППЛЗ) шляхом фракціонування плазми, що збирається в країні. Загалом 90 країн повідомили, що імпортують усі ППЛЗ, 16 країн повідомили, що протягом звітного періоду ППЛС не використовувалися, і 10 країн не відповіли на це питання.

Національна політика та організація діяльності
Переливання крові дозволяє рятувати людські життя та покращувати здоров'я, але багато пацієнтів, які потребують переливання, не мають своєчасного доступу до безпечної крові. Забезпечення достатніх запасів безпечної крові має бути невід'ємною частиною національної політики та інфраструктури охорони здоров'я у кожній країні.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, всю діяльність, пов'язану зі збиранням, тестуванням, обробкою, зберіганням та розподілом крові, необхідно координувати на національному рівні в рамках ефективної організації та інтегрованої мережі банків крові. Національна система забезпечення крові повинна спиратися на національну політику та законодавчу базу для досягнення однакового застосування стандартів та узгодженості у сфері забезпечення якості та безпеки крові та продуктів крові.

У 2018 р. 72% (або 123 із 171) країн, що надають дані країн, мали національну політику регулювання діяльності, пов'язаної з кров'ю. Загалом 64% (або 110 із 171) країн мають спеціальне законодавство, яке регулює питання безпеки та якості переливання крові, у тому числі:

• 79% країн із високим рівнем доходу;
• 63% країн із середнім рівнем доходу;
• 39% країн із низьким рівнем доходу.

Запаси крові
Щороку у світі збирається близько 118,4 мільйона донацій крові. З них 40% посідає країни з високим рівнем доходу, де проживає 16% населення світу.

Згідно з даними 13 300 центрів крові в 169 країнах, ними збирається 106 мільйонів донацій крові. Кількість донацій у центрах крові залежить від рівня доходу держав. У країнах з низьким рівнем доходу медіанне значення кількості донацій на один центр крові становить 1 300, у країнах з рівнем доходу нижче середнього – 4 400, у країнах з рівнем доходу вище за середній – 9 300 порівняно з 25 700 у країнах з високим рівнем доходу .

Між країнами з низьким та високим рівнем доходу є значні відмінності у мірі доступності безпечної крові. Показник донорства цільної крові є індикатором загальної наявності крові у країні. Медіанне значення показника донорства крові у країнах із високим рівнем доходу становить 31,5 донації на 1000 осіб. Порівняно з цим воно становить 15,9 донації на 1000 осіб у країнах з рівнем доходу вище за середній, 6,8 донації на 1000 осіб у країнах з рівнем доходу нижче середнього та 5 донацій на 1000 осіб у країнах з низьким рівнем доходу.

За повідомленнями із 62 країн, у них збирається менше 10 донацій на 1000 осіб. З них 34 країни знаходяться в Африканському регіоні ВООЗ, 4 – у Регіоні ВООЗ для країн Америки, 6 – у Регіоні ВООЗ для країн Східного Середземномор'я, 3 – у Європейському регіоні ВООЗ, 6 – у Регіоні ВООЗ для країн Південно-Східної Азії та 9 – у регіоні ВООЗ для країн Західної частини Тихого океану. Усі вони належать до країн із низьким чи середнім рівнем доходу.

Донори крові
Вік та стать донорів крові
Згідно з даними про гендерні характеристики донорів крові, 33% донацій крові у світі забезпечується жінками, хоча цей показник варіюється в широких межах. У 14 із 111 країн, які надають інформацію, донори-жінки надають менше 10% донацій.

Віковий профіль донорів крові показує, що пропорційно більше молодих людей здають кров у країнах з низьким та середнім рівнем доходу, ніж у країнах з високим рівнем доходу. Демографічна інформація про донори крові важлива для розробки та моніторингу стратегій із залучення донорів.

Типи донорів крові
Існують три типи донорів крові:

• добровільні, які здають кров безоплатно;
• сімейні/замісні;
• платні.

Належні та надійні запаси безпечної крові можуть бути забезпечені на стійкій основі регулярного, добровільного, безоплатного донорства крові. Такі донори є також найбезпечнішою групою донорів, оскільки серед них відзначається найнижчий рівень поширеності інфекцій, що передаються кров'ю. Резолюція Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я WHA63.12 закликає всі держави-члени розвивати національні системи забезпечення крові на основі добровільного безоплатного донорства крові та працювати над досягненням мети самозабезпеченості.

Дані, що надходять до ВООЗ, свідчать про значне збільшення кількості добровільних безоплатних донацій крові в країнах з низьким і середнім рівнем доходу.

• У 156 країнах з 2013 до 2018 р. показники безоплатної здачі крові добровільними донорами зросли на 7,8 мільйона донацій. Найбільше збільшення кількості добровільних безоплатних донацій крові спостерігалося у регіоні країн Америки (25%) та Африканському регіоні (23%). Максимальне зростання в абсолютних значеннях було зареєстровано в Регіоні Західної частини Тихого океану (2,67 мільйона донацій), за яким слідує Регіон країн Америки (2,66 мільйона донацій) та Регіон Південно-Східної Азії (2,37 мільйона).
• 79 країн формують понад 90% своїх запасів крові за рахунок добровільних безоплатних донацій (38 країн із високим рівнем доходу, 33 країни із середнім рівнем доходу та 8 країн із низьким рівнем доходу). До них відносяться 62 країни, в яких близько 100% (або понад 99%) власних запасів крові забезпечується за рахунок добровільних безоплатних донацій.
• У 56 країнах понад 50% запасів крові все ще забезпечується сімейними/замісними або платними донорами (9 країн із високим рівнем доходу, 37 країн із середнім рівнем доходу та 10 країн із низьким рівнем доходу).
• У 2018 р. 16 країн повідомили про те, що збирають платні донацій, кількість яких склала загалом 276 000 донацій.

Скринінг крові
Згідно з рекомендаціями ВООЗ, усі донації крові до їх використання необхідно перевіряти на наявність інфекцій. В обов'язковому порядку повинен здійснюватися скринінг на ВІЛ, гепатит, гепатит С і сифіліс. Скринінг крові необхідно проводити відповідно до вимог системи забезпечення якості. Дванадцять країн, що надають інформацію, не мають можливості перевіряти всі донації крові на одну або кілька перелічених вище інфекцій.

У країнах з високим рівнем доходу 99,8% донацій перевіряються відповідно до базових процедур перевірки якості порівняно з 99,9% у країнах з рівнем доходу вище середнього, 82% у країнах з рівнем доходу нижче середнього та 80,3% у країнах із низьким рівнем доходу. Показники поширеності переданих при переливанні інфекцій (ППІ) у донаціях крові у країнах з високим рівнем доходу значно нижчі за аналогічні показники у країнах із середнім та низьким рівнем доходу (таблиця 1).

Таблиця 1. Поширеність інфекцій, що передаються при переливанні в донорській крові (медіанне значення, міжквартильний розмах (IQR)), у розбивці за групами доходу

Ці відмінності відображають рівні поширеності даних інфекцій серед населення, що відповідає критеріям донорства крові, тип донорів (наприклад, добровільні, які не отримують винагороди донори крові з груп населення низького ризику) та ефективність системи ведення роз'яснювальної роботи та відбору донорів.

Обробка крові
Зібрана кров в антикоагулянті може зберігатися та переливатися пацієнтові у незміненому вигляді. Це відомо як переливання «цілісної крові». Однак кров можна використовувати більш ефективно, якщо розділити її на компоненти, такі як еритроцитарна маса, плазма, кріопреципітату та тромбоцитарна маса. У цьому випадку можна задовольнити потреби більш ніж одного пацієнта.

У країнах з низьким рівнем доходу можливості для надання пацієнтам різних необхідних їм компонентів крові досі обмежені: у цих країнах лише 37% зібраної крові сепарується на компоненти порівняно з 69% у країнах з рівнем доходу нижчим за середній, 95% у країнах з рівнем доходу вище середнього та 97% у країнах з високим рівнем доходу.

Запаси одержуваних із плазми лікарських засобів
Резолюція Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я WHA63.12 закликає держави-члени до розробки, здійснення та підтримки координованих у національних масштабах, ефективно керованих та стійких програм по крові та плазмі відповідно до наявності ресурсів з метою досягнення самозабезпеченості. Уряди країн несуть відповідальність за забезпечення достатніх та справедливих запасів одержуваних із плазми лікарських засобів, а саме імуноглобулінів та факторів коагуляції, необхідних для запобігання та лікування цілого ряду серйозних станів, що відбуваються у всьому світі.

Тільки 55 з 171 представляє інформацію країни виробляють одержувані з плазми лікарські засоби (ППЛС) шляхом фракціонування плазми, що збирається в країні. Загалом 90 країн повідомили, що імпортують усі ППЛЗ, 16 країн повідомили, що протягом звітного періоду ППЛС не використовувалися, і 10 країн не відповіли на це питання.

Протягом року для виробництва ППЛС було фракціоновано близько 25,6 мільйона літрів плазми з 39 країн, що представляють інформацію. Ця кількість включає близько 47% плазми, одержаної з донацій цільної крові.

Клінічне використання крові
Через проведення переливань крові, що не є необхідними, та застосування небезпечних методик переливання пацієнти наражаються на ризик розвитку важких несприятливих реакцій на переливання та придбання переданих при переливанні інфекцій. До того ж, переливання, які не є необхідними, зменшують запаси продуктів крові для пацієнтів, які їх потребують.

За рекомендаціями ВООЗ, усі країни повинні мати комітети з переливання крові для здійснення національної політики та керівних принципів щодо раціонального використання крові в лікарнях та національну систему гемонагляду для моніторингу та покращення безпеки процесу переливання. В зв'язку з цим:

• 128 країн мають національні керівні принципи щодо належного клінічного використання крові: 32 країни в Африканському регіоні (74% країн, що надають інформацію в цьому регіоні), 22 країни у Регіоні країн Америки (67%), 13 країн у Східному Середземномор'ї (68%) , 33 країни у Європейському регіоні (80%), 9 країн у Регіоні Південно-Східної Азії (90%) та 19 країн у Регіоні Західної частини Тихого океану (76%).
• Комітети з переливання крові є в 50% лікарень, що здійснюють переливання: 65% лікарень у країнах з високим рівнем доходу, 35% лікарень у країнах з рівнем доходу вище середнього, 31% лікарень у країнах з рівнем доходу нижче середнього та 25% лікарень у країнах із низьким рівнем доходу.
• Системи інформування про несприятливі реакції на переливання є в 57% лікарень, що здійснюють переливання: 76% лікарень у країнах з високим рівнем доходу, 35% лікарень у країнах з рівнем доходу вище середнього, 22% лікарень у країнах з рівнем доходу нижче середнього та 18% лікарень у країнах із низьким рівнем доходу.
• 49% країн, які надають інформацію, мають систему гемонагляду. Найбільш високу відсоткову частку країн, що мають систему гемонагляду, має Європейський регіон (83%), за яким йдуть Регіон Західної частини Тихого океану (48%), Регіон Східного Середземномор'я (47%), Африканський регіон (40%), Регіон Південно-Східної Азії (40%) та Регіон країн Америки (21%).

Переливання крові
Між країнами спостерігаються великі відмінності у розподілі пацієнтів, яким робиться переливання, за віковими групами. Так, наприклад, у країнах з високим рівнем доходу групою пацієнтів, якою найчастіше переливається кров, є люди старше 60 років – на них припадає до 75% усіх переливань. У країнах із низьким рівнем доходу до 54% ​​переливань проводиться дітям віком до 5 років.

У країнах з високим рівнем доходу переливання найчастіше проводиться як підтримуюча терапія при проведенні серцево-судинних хірургічних операцій та трансплантації органів, а також у разі тяжких травм і солідних та гематологічних злоякісних пухлин. У країнах із низьким та середнім рівнем доходу його найчастіше проводять у разі ускладнень, пов'язаних з вагітністю, та при тяжкій дитячій анемії.

Діяльність ВООЗ
У зв'язку з ризиком передачі серйозних інфекцій, включаючи ВІЛ та гепатит, через небезпечну кров та хронічним дефіцитом крові увагу глобальної спільноти привернуто до важливості забезпечення безпеки та наявності крові. Висунувши мету з досягнення загального доступу до безпечних крові та продуктів крові, ВООЗ очолює зусилля щодо покращення безпеки та наявності крові та рекомендує наступну комплексну стратегію щодо забезпечення безпеки та наявності крові:

• Створення національної системи забезпечення крові з добре організованими та координованими службами переливання крові, проведення ефективної, заснованої на фактичних даних та враховує етичні засади національної політики для регулювання діяльності, пов'язаної з кров'ю та запровадження законодавства та регулювання, які можуть забезпечити достатні та своєчасні постачання безпечної крові та її продуктів для задоволення потреб усіх пацієнтів у переливанні.
• Збір крові, плазми та інших компонентів крові від регулярних, добровільних і не одержують винагороди донорів із групи низького ризику шляхом зміцнення систем донорства та ефективного поводження з донорами, включаючи медичну допомогу та консультування.
• Скринінг гарантованої якості всієї донорської крові на інфекції, що передаються при переливанні, включаючи ВІЛ, гепатит В, гепатит С і сифіліс, що підтверджує тестування всіх донацій з реакцією на маркери інфекції, тестування на групу крові та сумісність та створення систем переробки крові в продукти крові (компоненти крові для переливання та одержувані з плазми лікарські засоби), у відповідних випадках, для задоволення потреб охорони здоров'я.
• Раціональне використання крові та її продуктів для зменшення кількості переливань, що не є необхідними, та мінімізації ризиків, пов'язаних з переливанням, використання варіантів, альтернативних переливанню, там, де це можливо, та безпечна та належна клінічна практика переливання, включаючи правильне поводження з кров'ю пацієнтів.
• Поетапне запровадження ефективних систем забезпечення якості, включаючи управління якістю, стандарти, належну практику виробництва, документацію, спеціальну підготовку всього персоналу та оцінку якості.

ВООЗ сприяє країнам у розвитку національних систем крові для розширення своєчасного доступу до достатніх запасів безпечної крові та продуктів крові, а також у розробці належних практичних методик переливання з метою задоволення потреб пацієнтів. ВООЗ надає країнам керівні вказівки та технічну допомогу в інтересах забезпечення загального доступу до безпечної крові та продуктів крові та досягнення самозабезпеченості запасами безпечної крові та продуктів крові на основі добровільного безоплатного донорства крові на користь загального охоплення медико-санітарними послугами.

Джерело

https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/blood-safety-and-availability